Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 28.03.2024, 17:45

Березнегуватський ЗЗСО I-II ступенів №1

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть роботу нашої школи
Всього відповідей: 96
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія частина 1

Історія Березнегуватської ЗОШ I-II ступенів (Горбанівської) школи.





Сучасний етап розвитку суспільства вимагає від кожної свідомої людини знання свого минулого, минулого роду і родоводу, села чи міста, вулиці ,по якій ти щодня ходиш ,а значить і всієї країни. А це вже істо­рія. У кожного своя історія. Історію мають будівлі, річки і моря, невеликі озера і цілі міста. Свою історія має і найвизначніший народ на планеті - дитиниство. А, дитиниство , як відомо, ще не минуло жодного на землі. І проходить воно в найказковішому  палаці - школі. А значить кожна школа має свою історію.

Незвичайна вона і в Березнегуватській ЗОШ № 1 I-II ступенів (це її сучасна назва). А історія нам підка­зуємо звалась вона спочатку далеко не так. Це був звичайний лікбез (ліквідація безграмотнос­ті).І спеціального приміщення він не мав. Люди домовля­лись про заняття у когось на дому. У когось з людей наймалась хатина. Збирались читати і писати - то були юні і зовсім сивоголові чоловіки та жінки. Але їх об'єднувало одне палке бажання: вчи­тись.



Ось документ Висоцького Тимофія Гнатовича (1903 року народження).





Він один з перших одержав державний документ про освіту.
То була перша чотирикласна школа на території Горбанівки. Знаходилася вона на тому ж самому місці, де стоїть сучасна школа
( корпус 1).
Назва тодішньої першої школи була така: Березнегуватська церковно-приходська Горбанівська школа. Перший випуск учнів відбувся у 1915 році. Була то звичайна сільська хата на чотири класні кімнати. Сиділи учні за саморобними дерев'ними партами. Опалення - пічка.Електричного світла не було. Коли рано темніло,засвічувався вогник у шкільному вікні, повільно піднімався дим тоненькою ниточкою і сповіщав односельчан про шкільне життя.

Так продовжувалось до 1925-1930 років. Діти не всі могли відвідувати школу, бо бідність світилась із селянських хатин, а діти були босі й голодні.
З 1928 року учнів у школі збільшувалось, а тому чо¬тири класи для навчання не вистачало.Поруч зі школою стояла хатинка селянина.Колгосп і купив її в нього під школу (це місце тепер,де знаходиться шкільна їдальня).В хатині було дві класні кімнати і бухгалтерія Так знову до 1952 року запалав шкільний вогник.
З 1930 року директором школи був Котляр Григорій Степанович. Це дід відомого учня нашої школи,кандидата історичних наук Котляра Юрія Вадимовича,ві¬домого історика,який написав історію Висунської  Рес публіки (1919- 1920 p.p.)"Повстанський рух селян півдня України.

Котляр Юрій Вадимович, народився у 1969 році в смт. Березнегувате Миколаївської області. У 1984 році закінчив нашу школу (9 класів ).
У1992 році закінчив історичний факультет Одеського державного університету ім. І.І.Мечнікова.
У1997 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю "Історія України". Займається пробле¬мами історії України першої чверті XX століття. Живе і працює в м. Миколаєві, педагогічному університеті та Києво -Могилянській Академії.
Історія тим і славна, що в ній переплітається минуле, сучасне і майбутнє.
Сім'ю Котлярів можна назвати учительською династією. Дід - Котляр Гоигорій Степанович, баба - Котляр Наталя Анатоліївна, внук - Котляр Юрій Вадимович, Гоигорій Степанович.
Жив із сім'єю в хатині,що знаходилась поруч школи (на тому самому місці, де тепер стоїть шкільний корпус №2 ). Із спогадів сина директора школи : це були справжні вчителі, дітей любили, жаліли, вчили так, що багато його учнів навчались далі. Мали хоро¬ші спеціальності. Серед них академік Рябенький Гри¬горій ( суднобудівельник, а його нащадки сьогодні суднобудівельники Сидоренко Олександр Іванович (м. Єв¬паторія ) і Сидоренко Анатолій Іванович. ( м. Київ). Та це вже інша історія - історія наших учнів. Їх нарахували з того часу, я к пам'ятають ті ж учні - більше 200: лікарів, педагогів, інженерів, є свій генерал (тепер по¬смертно) Хоменко Олександр Гоигорович.
Життя шкільне текло спокійно до самої Вели¬кої Вітчизняної війни. Під час війни в приміщенні школи керівники села зберігали просо. Коли однієї ночі село бомбардували з літаків, школа загорілась,згоріло просо і повністю 2 класні кімнати.


У1944 році першою справою односельчан була відбудова школи. Відрементували і добудували ще 2 класні кімнати та кабінет директора. Тоді учнів ,бажаючих навчатись стало більше. Багато було переростків і місць не вистачало. Тоді біля річки було куплено, на той час, гарний будинок для школи: там навчались учні 1-3 класів.




Вивчаючи історію школи, пишу пізніше,десь у  60- 70-х роках.


 

Сплескіт світлих озер.

В війну моя школа згоріла.

Від бомби фашиста. Вона Ще довго, я к книга,тліла Чорна, самотня, сумна.

Та швидко з руїн піднялась .

Вже вікна і двері в ній є,

І лави,й столи де взялися,

Вже й птаство зібрала своє.

Любила я школу, як мрію,

І стало коли на порі,

У руки взяла я торбинку

й до школи пішла на зорі.

Та доля у мене щаслива ! Учительку ніжну мені як рідную матір послала І зараз я бачу її...

Завжди заклопотана, строга, в хвилину розради вона мене біля себе посадить пригорне й погладить -мала !...

Здається,не вірю й сьогодні, що вчителька з стажем вже я. Що поруч зі мною працює Учителька перша моя

Училась вона з моім батьком, крізь руки її й я пройшла.

Сестра і дочка в неї вчились, Колегою стала їй я.

Схиляю тепер пред нею При зустрічі голову я.

Вона- перша школа і пам'ять, Порадниця й мати моя.

Є в кожного перший учитель, Твого лиш насіння сівач, Наставник він твій і мислитель, І розуму твого кувач.

Про нього носи пам'ять в сердці, Про нього усім розкажи.

Учитель - то світлі озерця,

В дитинство то стежка тобі.

 



 

1975 р.    Юрченко Н.Ф.

Із спогадів.






ІУ1949 році був завідуючим відділом освіти Шмирін Ісаак Маркович (згодом він буде директором нашої школи).
А в 50-х роках директорував Безніцький  Микола Миколайович. Учитель історії,строгий, серйозний. Діти чомусь його боялись. Але він не був поганий. Дітей любив по-своєму.
До 1949 року так і був один корпус школи. А зго¬дом, у 1952 році хатинку було знесено і побудовано нову будівлю, справжню школу на три класні кімнати, тут навчались учні молодших класів.
У1959 році було знесено останню селянську хати¬ну на території школи і споруджено корпус №2 на три класні кімнати, спортивний зал, учительську, бібліоте¬ку і просторий коридор. Допомагали будувати всі: кол¬госп , батьки, діти. Всім була робота.Після уроків діти (старші) бігли додому, обідали і приходили на будівництво. Всі з нетерпінням чекали нової школи.




У1960 році директором школи став Бойченко Василь Ілліч. Учителі Гордіснко Гоигорій Хомич, Аврамен¬ко Олександра Григорівна, Козлова Лариса Олексіївна, Кутова Віра Іванівнаd
1963 -1973 роки
Школа жила тоді повнокровним життям. При під¬тримці і допомозі підшефного колгоспу ім. Калініна у 1965 році було відкрито продовжений день. Діти перебували в школі протягом дня. Тут навчались і готува¬ли у роки, а учні 1-го класу мали денний сон і все це величезна подяка колишньому голові колгоспу Лободі Володимиру Семеновичу. За рахунок колгосп} харчувались безкоштовно всі учні школи ( 360 учнів), переважно це були діти колгоспників.





 

Голова колгоспу був частим гостем у школі. На всіх святах і ранках, просто з відвідинами дізнавався, як живуть і чого потребують діти колгоспників. Школа мала добру матеріальну базу, яку теж поповнювали за раху¬нок колгоспу, і за рахунок відділу освіти.

Найкращими були кабінети хімії та фізики.

А шкільна сім’я продовжувала традиції батьків: функціонувала піонерська організація,яка займалась добрими корисними справами. Діти влітку надавати посильну допомогу колгоспові в прополці просапних, у збиранні соняшника та кукурудзи. Цікаві виходи піонерів були кожної весни - виливати ховрахів чим допомогли колгоспові у збереженні майбутнього врожаю.

 

 

 

Педагогічний колектив був стабільний, сильний. Відомі в сім'ях імена вчительки української мови Кутової Віри Іванівни, вчительки математики Авраменко Олександри Григорівни, вчительки фізики Чумак Галини Сергіївни.
Учителі початкових класів Котенко Ефросінія Григорівна,Єфремова Ніна Михайлівна, Бока Лідія Павлівна, Тополь Ольга Григорівна, Авраменко Віра Василівна. Це були справжні вчителі,які працювали безкорисливо. Не було платних гуртків ,не було платних додаткових занять. Все робилось на власному ентузіазмі А особливо позакласна робота з фізкультури. Гордієнко Григорій Хомич - учитель фізкультури вів таку позакласну роботу, що наші учні завджи брали участь у спор-тивних змаганнях району, області і одержували призові місця.
Але найулюбленішим заняттям учнів була участь у грі"Зірниця" . Це була
щорічна гра,яка проводилась на рівні школи,району,області. Учні нашої школи були завжди найактивнішими. І займали призові місця на районному та обласному змаганнях.
Особливо цікавою була гра "Зірниця" взимку. Вона проходила у засніженому полі чи лісополосі. Учні брали перекопи, змагались у різних видах спорту, готували відповідні маскувальні костюми.

 

 

Той ,хто приходить тепер до школи (до своїх уже дітей ) з великою любов'ю розповідають про своє шкільне життя.
1975-1985 роки v 1 0 років школою керували директор Юрченко Н. Ф. та заступник директора Висоцька Л.І.
Педагогічний колектив,та й уся освіта,працювали тоді над вирішенням завдань,визначених Постановою ЦК КПРС "Про затвердження переходу молоді до загальної середньої освіти її дальший розвиток загальноосвітної школи".
Тоді й був узятий курс педагогічного колективу на підвищення якості знань учнів. Це було наступним питанням . Питанням життя: готувати учнів до життя і праці сильними,розумними, практичними. В школі тоді налічувалось 260 учнів, і третина з них обов'язково навчались на "добре" і відмінно".
Велика мета,серйозні завдання пред'являли серйозний рахунок до вчителя, класного керівника. В постійній увазі, а можна сказати більше , педколектив жив питанням знаходження шляхів і методів досягнення глибоких і міцних знань учнів. А це виходить з введення в навчальний процес нових форм і методів навчання: диференціації, індивідуальній роботі з учнями, використання наочності і технічних засобів навчання, проблемність у вивченні та творчий характер навчання постійний зв'язок навчання з вихователем,виховати учнів на бойових і трудових традиціях українського народу

 

 

Було тоді модним створювали систему виховної роботи, яка б забезпечувала єдність ідейнополітичного трудового і морального виховання, всебічний роз¬виток учнів, широке залучення громадськості до робо¬ти з учнями. Вперше в школі було створено педзагін, до якого увійшли кращі ініціативні батьки: Мисик М.Д. Тицький Л. Л., Грінченко Л.В., Барановська Н.Н., То¬поль Л.М., Худина Н.А., Поворознюк О.П.
Найкращим класним керівником по виханню учнівської молоді були Данильченко О.І., Попович К.П., Долина Л.Ф.
В історію треба вписати роботу груп продовженого дня. Кращими вихователями були Кадієва Л.М.,
Городечна Л.В. Це вихователі неординарні, вони постій но уникали шаблону в роботі груп, творчо застосову¬вали педагогічні принципи. Цікавими для школярів було життя в групах. Діти виходили з них дисциплінованими, мали навички гігієни, порядку, вироблення чіткого режиму в роботі, аби забезпечити повноцінне позакласне життя . А там уже й вікторини, головоломки, різного роду ігри, шаради, змагання, конкурси, концерти.
Висоцька Л.І. з року в рік вчить дітей матема¬тики. Веде гурток юних математиків. А гуртківці у вигляді скоморохів ставили в групах сценки та вистави до свят, до тематичних вечорів.
Гуртки "Родное слово"- Попович К.П., "Юний фізик " - Поліщук А.І., "Ляльковий театр" - Артюшен¬ко Л.Ф., Клуб "Чомусиків"  Ацехівська Л.О. Навіть працював шкільний самодіяльний кінотеатр. Ним керував Скуратовський О.М. Клубом цікавих зустрічей керувала Городнеча Л.В., Клуб вихідного дня Клеветенко Н.М., КІД-Скриль Т. Ф.

 

Така змістовність давала можливість бути навчально-виховному процесу на належному рівні. Школа
це другий дім дитини. І в ньому діти почувались,як удома.
Восьмидесяті роки знаменні ще й тим, що 26-ий з'їзд поставив перед школою завдання дальшого покращення роботи по формуванню в учнів умінь самостійно здобувати знання, поповнювати їх, орієнтуватись в потоці наукової інформації.

 

 

І тут педколектив включає всі резерви для виконання намічених завдань : набирає курсу система єдності класних і позакласних заходів, чітке планування всіх ділянок роботи організація гуртків "Учись учи-тись",факультативу "НОП школяра", розробляються пам'ятки "10 умов успішного навчання",розробляється програма педагогічних дій. Іде курс на навчання осо¬бистості і її виховання в сучасному світі, її організованості, концентрації уваги, волі, наполегливості в навчан¬ні,а звідси - формування у школярів навичок навчальної праці. Висоцька Л.І. висунула ідею " Формування і виховання в учнів інтересу до знань" через такі форми роботи як навчальна бесіда, екскурсія, демонстраційний, дослідницький способи.

На даному етапі школа працює над організацією духовноповноцінної життєдіяльності дітей та підвищення їх особистого статусу. З цією метою створюється мережа занять за інтересами: дзюдо, ізосту дія (керівник Поліщук А. І.), гри на гітарі (Леоненко С.В.), вокальна студія (Тицький Л.П.).
Зустрічі з ветеранами війни: Терещенко І.З.,Нечесою В. П. Відзначаються Дні матері, сімейні свята. І все це наполеглива праця класних керівників: Данильченко О.І.,Хиренко В.В.,Попович К.П.
А педколектив розв'язує нові проблеми, іде повний курс на зміцнення знань учнів, виходячи на позитивний кінечний результат, на високий рівень вимог кожного вчителя та подолання формалізму в оцінці знань учнів за час роботи в школі значно зросла успішність учнів.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2024