Історія частина 3

Про Гордієнка Григорія Фомича

Життя… Як важко його прожити достойно, гідно, не шкодуючи ні про що. Але не буває все гладенько та просто, часто знаходиться підступне підводне каміння, що руйнує наші плани вщент.
    За нашими плечима життя багатьох минулих поколінь. Вони прожили його по-своєму, залишаючи на землі власний неповторний слід. Історія увібрала в себе безліч подій: щасливих і трагічних, веселих і сумних. Були війни, втрати, смерть і були справжні герої, захисники.
    Кожна людина здійснює в житті хоч один подвиг, будь-то перемога у двобої з самим собою, чи з численною армією.
    Наш край багатий героями. Гордієнко Григорій Фомич – взірець людини, доля якої була непростою, проте цікавою.
Народився Григорій Фомич 25 грудня 1921року на Березнегуватщині. Закінчив школу та отримав спеціальність водія.
    Перед очима постає стрункий юнак, який мріяв лише про мирний труд, а мусив стати ще й солдатом, оборонцем рідної землі. Доля повертала його на нові, ніким не звідані, шляхи.
19 березня 1941 року був призваний захищати свою країну. Службу розпочав в 5  гвардійській танковій бригаді, отримав воєнну спеціальність - хімік –розвідник. Та в травні 1942 року потрапив в полон до німців і був вивезений до Германії де пробув до серпня 1945. Після звільнення з полону був знову призваний по мобілізації в 237 Армійський Запасний Стрілецький полк де був стрілком. Додому повернувся в травні 1946 року.

Я, думаючи про життя Григорія Фомича, не перестаю дивуватися його витримці, мужності, відвазі,

які він проявив в ті тяжкі часи. Він мусив це зробити заради миру та благополуччя власного народу. Чиста молода душа юнака відразу зробила вибір між мрією майбутнього та суворим сьогоденням.

            Ми пишаємось нашими героями. Душа радіє, переповнюється щастям через усвідомлення значимості вчинків людей. В даному випадку, не можна не гордитися вчителем фізкультури нашої школи, який пройшов багато випробувань.  Гордієнко Григорій Фомич – Людина з великої літери. Скільки добра він зробив для майбутніх поколінь.

            Країна має знати своїх героїв. Вічна пам’ять людям, які все життя робили добро і стали взірцем для наступних поколінь. Ми, сучасники, схиляємо голови перед усіма, хто віддав своє життя за нас і для нас, захищаючи, будуючи, подаючи яскравий приклад для наслідування.