Березнегуватська ЗОШ I-II ступенів №1 - Корисні поради 2016
Форма входу

БЛОГ

*******Шановні батьки!*******


Дуже часто можна почути від дорослих людей про своїх друзів: «Ми товаришуємо з дитинства». Вони цінують цю дружбу, тому що вона безкорислива та найміцніша. Але, коли мова заходить про наших дітей, про їх вибір друзів, дорослі перестають  розуміти свою дитину, її почуття та бажання.
«Мій син зв’язався з поганою компанією?», «Чому дочка товаришує з цими поганими дівчатами?».Такі скарги батьків можна почути досить часто.Для початку змінимо постановку запитання: замість  «у дитини погані друзі» будемо говорити «його друзі мені не подобаються». Навіть, якщо вам дійсно не подобаються   друзі Вашої дитини, не поспішайте  вимагати розриву відносин.
1.Є сенс замислитися: чому друзі доньки чи сина  нам неприємні, чи дійсно  ці  стосунки  є небезпечними. Можливо ви боїтесь втратити свій авторитет, прагнете повністю контролювати дії, контакти дитини. Не дивно, що в цій ситуації вона бунтує, конфліктує, або зростає несамостійною.
2.Спробуйте зрозуміти, чому Ваша дитина обирає  саме такого друга. Було б дуже добре  познайомитись  нею ближче, з її сім’єю. Можливо, це багато що вам прояснить у становленні особистості сина чи доньки.
3.Якщо ви впевненні, що такі друзі для Вашої дитині можуть стати  провокуючою ситуацію. Обов’язково обговорюйте ваші побоювання. Показуйте дитині всі плюси та мінуси даної ситуації. Частіше говоріть «Я впевнений, що ти в будь – якій ситуації  ти поведеш себе гідно. Я довіряю тобі».
4.Можна піти іншим шляхом – докласти всіх зусиль для того, щоб  у Вашої дитини з’явилися нові друзі - її мама і тато. Ви можете зайняти важливе місце в житті підлітка, налагодити з ним психологічний контакт. Для цього потрібно не так багато, і не так мало, а саме: постійне бажання зрозуміти, відчути свою дитину, прийняти її точку зору, нехай неправильну, з розумінням вести розмови з дня в день, не зриваючись на крик і образи, говорити з нею так, як  Ви б хотіли, щоб Вона говорила з Вами.
5.Не слід забувати, що спільнота однолітків – це дуже важливий середовище розвитку дитини,  канал життєво важливої інформації. Зміни, які відбуваються з дитиною під час контакту з друзями, закономірні. Важливо виховувати особистість, яка критично мислить, відкрито і доброзичливо відноситься до оточуючого світу. А це запорука життєвого успіху, в тому числі і дружби.


ЩОБ ДІТИ ЙШЛИ ДО ШКОЛИ ЗАЛЮБКИ!


«Моє заповітне бажання – передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити», - звертався в листах В. Сухомлинський до своєї доньки. Чи багато знайдеться батьків, які не підписалися б під цими словами видатного педагога?
Реалії ХХІ століття вкладають у поняття «уміння жити» свій новий, сучасний зміст. Та незмінним залишається прагнення педагогів і батьків допомогти дитині стати щасливою, знайти своє місце в житті.
Ми живемо за часів, коли освіта, професійні навички відіграють велику роль у долі людини. Постійне накопичення знань – не примха, не гонитва за зовнішньою ерудицією й освіченістю, це необхідність, продиктована укладом нашого життя, рівнем розвитку науки й техніки, прагненням до всебічного гармонійного розвитку кожної особистості. Багато дітей думають, що за людину все робитимуть напівавтомати, роботи, комп’ютери, інша новітня техніка. Та вони глибоко помиляються. Сьогодні як ніколи важливі не лише глибокі знання, а й загальна культура людини, її інтелігентність, духовність, моральна відповідальність за те, з якою метою використовуватимуться досягнення науки й техніки. Культура людини не лише в знаннях, а і в здатності мислити творчо, одержувати радість від розумової діяльності.
У наш час наукових злетів, технічного прогресу, високих технологій зла і жорстокості не поменшало, вони на кожному кроці чатують на юні людські душі. Зло – багатолике, воно проявляється як егоїзм, душевна черствість, байдужість, жорстокість – страшні хвороби сучасності. І зароджуються вони тоді, коли дитина робить перші свідомі кроки в житті. Жорстокість, садизм підлітків – це вже «квіточки», а коріння – у дитинстві.
«Людяність, сердечність, чуйність – цей моральний імунітет проти зла здобувається лише тоді, коли людина в ранньому віці пройшла школу доброти, школу справжніх людських стосунків. Людину можна виховати лише добром,» - писав видатний педагог В. Сухомлинський. Тому треба учити дітей не бути слабкодухими, безпринципними, байдужими та жорстокими, виганяти зі своїх душ егоїзм, заздрість – корені безвілля, зла, бездуховності.


НАВЧАННЯ – НАЙВАЖЛИВІШИЙ ОБОВ’ЯЗОК ДІТЕЙ


       Одна з головних турбот батьків – це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння й навички, необхідні для життя й для майбутньої спеціальності. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші роки навчання.
       Навчання – найважливіший обов’язок дітей. Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного життя, до розповіді про те, що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроках, що було задано додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі в їхньої дитини. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і необов’язковість відразу ж впадають в око. Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини в навчанні й вчасно допомогти їй.
       Дитина повинна добре засвоїти, що відпочинок і розваги настають тільки після того, коли вивчені уроки.
       Не можна допускати, щоб дитина виконувала завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати її розширювати свої знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але й в іншій літературі: довідниках, енциклопедіях, журналах та іншому.
       Дитині також необхідні нормальні умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де можна готувати уроки, читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні розташовуватись на книжкових полицях над письмовим столом. Крім того, дитину не слід звільняти від самообслуговування та праці в будинку. Для цього теж має бути час у режимі дня.
       Батьки повинні жадати від дітей дбайливого ставлення до навчального приладдя, підручників та зошитів.Треба стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошитах і щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно виконує свої обов'язки, з нею приємно спілкуватися, від неї віє чистотою й охайністю.
       Акуратність – риса особистості, що виражається в любові до порядку, у ретельності, точності й старанності в справах, а також у зовнішній охайності.
       Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків і можливостей. Деякі батьки припускаються помилки, потураючи своїм дітям у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, синку, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов'язково захоплюватися літературою чи історією.
       До знань не можна ставитися прагматично: стануть вони в пригоді чи ні в майбутній роботі. Знання потрібні ще й для всебічного, багатого, щасливого духовного життя, не пов'язаного безпосередньо з працею. Не бійтеся, що вашим дітям важко вчитися. Адже набагато небезпечніше, коли їм занадто легко.
 
       Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання – це небезпечні близнюки, матір'ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності.
( В. Сухомлинський)
Навчання для розуму – це як різьблення на мармуровій брилі. Усі видатні якості, які вирізняють філософа, оратора чи державного діяча, сховані в звичайній людині, і лише освіта виявляє їх.
( Д. Аддісон)
       Усі люди ушляхетнюються навчанням, а не природою.
( Цицерон)
       Усі батьки бажають виростити свою дитину щасливою, розумною, щоб вона вибрала правильну дорогу в житті, зуміла самореалізуватися. Важливе завдання батьків – учити дитину бути уважною. Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у дотриманні режиму дня, у спільних заняттях, прогулянках на природі, догляді за домашніми улюбленцями, під час обговорення книжок та телепередач.
       У школі дитина потрапляє в коллектив, і тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це служить вихованню волі, умінню житии серед людей. Самообслуговування й праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, переборювати різні труднощі, на кожному кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокусами, поводитися не так, як хочеться, а так, як треба.
       Від родини багато в чому залежить, чи навчиться дитина осмислювати все те, що отримано на уроці, із книжок і власних вражень. Це тісно пов'язано з терпінням, посидючістю, уважністю.
       Батьки проводять багато часу на роботі. Здається, головне для них – дитину нагодувати, одягти, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в її душі, у них бракує. І дитина, щоб не засмучувати батьків, на запитання «Як справи?» відповідає: «Нормально». А що значить НОРМАЛЬНО? Нормально для кого? Для неї? Для батьків?
       Відкладіть справи вбік! Підійдіть до своєї дитини, обійміть її. Психологи стверджують: для того, щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голівці, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити: «Я люблю тебе!»
       Педагоги, психологи й батьки прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина у своїй навчальній діяльності досягла більш високих результатів. Як же визначити реальні можливості кожного учня й створити саме такі умови, за яких навчання ставало б більш успішним?
       Дуже часто розв'язання подібної проблеми бачать у проведенні додаткових занять, у репетиторстві, що насправді спрямоване лише на ліквідацію прогалин у знаннях. Однак недостатність знань, незадовільне засвоєння того чи іншого матеріалу часто є наслідком негативного ставлення дитини до навчання, низького рівня пізнавальної активності. Тому часом додаткові заняття малоефективні, оскільки вони спрямовані на ліквідацію наслідків, а не причини.
        Заняття в школі можуть лише надати розумові правила, добуті чужим трудом. Але здатність користуватися ними розвиває виключно домашня самостійна праця.
( І. Кант)


      ЗНАЧЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ


       Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина чи дочку від напруження сил і від переживань. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з готовими домашніми завданнями. Цим вони гальмують розвиток своїх дітей, їхню пізнавальну активність.
       Виконання домашніх завдань – це серйозна праця, це напруження пам'яті, волі, уваги, мислення. І дитина повинна пройти через це сама, хоча й за допомоги батьків.
       У чому ж полягає ця допомога? В організації робочого місця, у дотриманні режиму дня школяра, у мудрих порадах.
Наприклад:
- не слід виконувати спочатку всі усні завдання, а потім всі письмові. Завдання слід чергувати;
- починати слід з вивчення правил, законів, теорем, а потім виконувати вправи чи розв'язувати задачі;
- через кожні 30 – 40 хвилин треба робити невеличкі перерви;
- не треба братися за уроки відразу після школи. Спочатку слід пообідати, відпочити, побути на свіжому повітрі;
- важкі завдання слід повторювати перед самим початком уроку;
- починати виконання домашніх завдань бажано кожного разу в той самий час.
       Якщо регулярно дотримуватися цих правил, то діти звикають до обов'язку «вчити уроки», а в школі почуваються спокійно й упевнено.
Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань
1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:
- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);
- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);
- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).
2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.
3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.
4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.
5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.
6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.
7. Пам’ятайте, що, за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів - до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.
8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

 

КНИЖКА


 Необхідно підтримувати в дитини думку про виняткове значення книжки не тільки для навчання. І не лише шкільного підручника, а книжки художньої, публіцистичної. Науково доведено благотворний вплив друкованого слова на людину. Наприклад, під час читання художньої літератури в людини розвивається образне мислення й мовлення. Це дуже важливо, оскільки в сучасних людей переважає логіко-прагматичне мислення, яке й призвело до надмірної технократизації нашого життя порівняно з духовністю, гуманністю.
Поради батькам:
- кожного дня дитина повинна читати художню літературу принаймні 30 – 60 хвилин;
- оберіть разом з дитиною книжку, яку вона буде читати;
- визначте посильну кількість сторінок, яку повинна прочитати за день ваша дитина;
- приблизно через місяць почніть збільшувати кількість сторінок;
- заведіть зручного розміру календар, у якому дитина маркером буде відмічати періодичність читання;
- обов’язково підбийте підсумки такої цілеспрямованої роботи;
- учіть дітей дочитувати книжку до кінця, не залишати недочитаною;
- закріпіть ситуацію успіху дитини похвалою та якоюсь винагородою.


ВИХОВНИЙ ІДЕАЛ УКРАЇНСЬКОЇ СІМ’Ї


Він формувався протягом усієї історії українського народу. Цей ідеал викристалізувався у формі ставлення в народі до сім’ї та праці, особливостях засвоєння, збереження і розвитку духовної культури, вияву громадянських почуттів, дотримання обов’язків, прав і свобод українського народу.
Українська сім’я має культивувати такі якості й особливості характеру людини, як:
- повагу й відданість батькам;
- шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;
- любов до рідної землі, відданість Україні;
- сформованість високої мовної культури, досконале володіння рідною мовою, яка є основою національної культури;
- усвідомлення власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості за свою землю і народ;
- усебічний гармонійний розвиток особистості;
-високу духовну культуру, розуміння законів розвитку природи, суспільства;
- дотримання законів загальнолюдської і народної моралі;
- повноцінний фізичний розвиток, міцне здоров’я, фізичну досконалість;
- повагу до Конституції, законів України, державної символіки;
- художньо-естетичний розвиток особистості;
- екологічну культуру;
- розвиток пізнавальної активності, культуру розумової праці; розуміння суспільної ролі наукових знань;
- культуру міжособистісного спілкування, гуманізм, колективізм, товариськість, доброзичливість, чесність, дисциплінованість, взаємопідтримку.


ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї


1.    Сприятливий мікроклімат у родині.
2.    Спільна діяльність членів сім’ї, що
3.    Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.
4.    Спільний життєвий світогляд.
5.    Оптимістичні настрої родини.
6.    Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).
7.    Шанування членів родини, повага до старших.
8.    Бережливе ставлення до природи.
9.    Активна участь дітей у сімейному житті.
10.    Відсутність насилля в родині.
11.    Збереження родинних традицій і звичаїв.
12.    Відбір телепередач, інтернет-сайтів.
13.    Любов до читання, створення родинної бібліотеки.


ЯК ВИХОВАТИ ДОБРУ ДИТИНУ


Нинішній час для досягнення щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись, спостерігати за успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням і страхом, а доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є особистість відкрита, доброзичлива, добра.
1.Любіть дитину. Не забувайте, що їй необхідна Ваша ласка: обіймайте, цілуйте, гладьте по голівці. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною.
2. Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх – суттєвий фактор морального формування особистості.
3.Значну роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго,на формування правильних моральних оцінок.
4.Критеріями для моральної оцінки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.
5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок, який від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати моральним той вчинок, що здійснюється через боязнь покарання, через власну вигоду.
6. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
8. Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної поведінки, значенні ситуації самостійного морального вибору.
9. Дозволяйте дитині творити: конструювати, ліпити, клеїти, малювати.
10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи, свята.
11. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.
12.Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці.
13. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов’язками.
14. Дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на власну долю.
15.Пам’ятайте! Дитина, що сповнена зла й агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.
Психологічні закономірності особистості в підлітковому віці
Молодшому підліткові властиве почуття дорослості, тобто його ставлення до самого себе як до дорослого, його уявлення чи відчуття себе повною мірою дорослим. Основні показники цього відчуття:
- виникнення потреби в ставленні до них як до дорослих. У разі ігнорування цієї потреби вони ображаються, виявляють різні форми протесту: неслухняність, брутальність, упертість, починають конфліктувати;
- наявність прагнення до самостійності й бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих. До таких сфер належать стосунки з товаришами, дозвілля, навчальні обов’язки;
- вироблення власної лінії поведінки всупереч дорослим. Так, вони наполягають на тому, що певні навчальні предмети їм не потрібні й жодні «виховні впливи» дорослих на них не позначатимуться. Вони можуть не погоджуватися з оцінками й думками одних товаришів, віддаючи перевагу іншим.
У підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, з’являється підвищений інтерес до самого себе.
Підлітка не влаштовують межі, встановлені дорослими. Він відчуває себе більш самостійним і вимагає визнання цього. Колишні стосунки з дорослими його вже не задовольняють. Він хоче бачити з боку дорослого повагу до себе, довіру, рівноправне ставлення, сподівається, що йому буде надана самостійність. Тому дорослим слід змінити ставлення до підлітка: побачити те нове, що в ньому з’являється, в чому він уже став дорослим, більше довіряти йому, виявляти повагу, такт, надати йому більше самостійності.
У підлітка є дві системи взаємин: з ровесниками та дорослими. У цих системах він по-різному виявляє себе. Так, удома підліток буває тихим, слухняним, а в колі ровесників – лідером, ініціатором.
Розвиток підлітка – це завжди рівняння на дорослого. Підліток прагне поводитись як дорослий,мати вигляд дорослого, володіти тими самими, що й дорослий, правами та можливостями. Рівняння на дорослого може виявлятися й через наслідування ровесника чи старшого товариша.
Підліток чекає від дорослого визнання й підтримки, але не хоче відверто визнавати цього. Таку складність і суперечливість внутрішньої позиції підлітка дорослий мусить зрозуміти й прийняти, і на основі цього розуміння будувати свої стосунки з ним. Дорослий мусить бути товаришем підлітка, але товаришем особливим, відмінним від ровесника. «Дорослий товариш поруч» - це гасло має бути шайважливішою умовою виховання й розвитку підлітка. Неухильне виконання цієї вимоги може забезпечити благополучне формування його особистості.
Найкращий метод виховання підлітка – задушевна розмова, проникнення в його внутрішній світ, почуття поваги до його особистості, прийняття його критики дій дорослих.
Заборони й покарання у підлітка призводять до озлобленості, бажання помститися за приниження.
Важливо, щоб зміна ставлення дорослого до підлітка випереджала його вимоги, а не була відповіддю на них. Якщо дитина сама, зі своєї ініціативи почне ламати межі стосунків, що не задовольняють її, то дорослий може опинитися в становищі людини, змушеної поступатися своїми позиціями. Це може призвести до конфлікту, внаслідок якого розвинеться відчуженість.
Підліткові властивий нестримний потяг до спілкування, колективу, спільної діяльності з товаришами. Це прагнення потрібно спрямувати в належне русло, і роль того, хто спрямовує, має взяти на себе дорослий.
Вибір друзів відбувається за подібністю поглядів на життя, за переконаннями, які ще не зрілі. Підлітки часто об’єднуються в групи. Нерідко спрямованість цих груп насторожує вчителів і батьків. Вилучити дитину з такої компанії буває вкрай важко.

 

Пошук на сайті

Календар
«  Декабрь 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

...

Поділитись


Copyright MyCorp © 2016