Чимало років минуло з часу виведення радянських військ з Афганістану, а події в цій країні залишаються живим болем для багатьох колишніх солдатів та офіцерів, що воювали на цій війні. Вони живуть серед нас, ці ще молоді чоловіки, сповнені енергії та сил. Але у їхніх серцях живе те, суті чого, на щастя, не знає більшість із нас. У їхніх душах все ще живе війна.

Вона, "афганська" війна, поволі забувається новими поколіннями, але для тих, хто воював, і для тих, хто їх чекав з того пекла, Афган ніколи не скінчиться. Внутрішньо вони завжди здригатимуться від цього слова, почутого по радіо, від побаченого на екрані телевізора... Ця страшна війна з ними буде довічно...

13 лютого у нашій школі відбулася зустріч з воїном – інтернаціоналістом Литвиненком Олександром Павловичем, який розповів школярам про мужність воїнів, вірність солдатській дружбі, взаємовиручку і взаємодопомогу, про те якою дорогою ціною розплачувалися наші хлопці за інтернаціональний обов'язок, ціною власного життя… Але чесно і героїчно. До останнього подиху...

Діти, затамувавши подих, слухали його розповідь.

Учні переглядали відеоролики, які розповідали про історичне минуле держави, про часи  війни коли радянські війська вирушили на чужу землю виконувати інтернаціональний обов’язок. Пам’ять про загиблих наших земляків, які не повернулися живими, присутні глядачі вшановували хвилиною мовчання. Діти змогли побачити, що за кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг: 18-20-річні юнаки з перших днів війни пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, взаємопідтримки з проявом мужності і гідністі.

Тож маємо надію, що шкільні виховні заходи посіють в душі учнів зерна поваги до славних земляків, а разом з тим, зійдуть і перші паростки шани та любові до рідної землі, що й називається патріотизмом. Подібні заходи виховують в нас повагу до старшого покоління, цінність людського життя.