вчитель української мови
Березнегуватської ЗОШ І – ІІ ст. №1
Тема:" Україно моя, Україно, я для тебе у світі живу. "
(Урок до Дня Незалежності України)
Мета: ознайомлення учнів з історією незалежності держави, державними символами України; виховання патріотичних почуттів.
Обладнання: державні символи України, плакати із висловами, карта України, квіти, рушники, старовинні ужиткові речі, портрети народних героїв, українських письменників, діячів культури.
На стінах кілька висловлювань про рідний край:
Кохаю край наш дорогий, що зветься Україна.
(В. Коломієць)
З нею я ділити буду
радощі, турботи і жалі,
Бо у мене стукотить у грудях
Грудочка любимої землі.
(Василь Симоненко)
Україно моя, Україно, я для тебе у світі живу.
(Д. Павличко)
Прислів'я:
Всюди добре, а вдома найліпше.
Кожному мила рідна сторона.
За рідний край хоч помирай!
Вчитель. Барвиста осінь зустрічає нас важливим, урочистим, незабутнім святом – Днем знань. Схвильовано радіють учні, вчителі, батьки. Рясніють квіти, сяють посмішки і так багато друзів навкруги!
Ведуча 1. Вересень, стежка до школи
Дзвонить веселий дзвінок.
Через лужок, через поле
Сонце спішить на урок.
Ведуча 2. Пахне прив'ялим цвітом –
З гаю, з городу, з двора.
Ми попрощалися з літом,
Знову до школи пора.
Ведуча 1. Так сонячно, ясно довкола
І тануть хмаринки вгорі.
(діти всі разом)
До школи, до школи, до школи
Сьогодні прийшли ми усі.
Вчитель. Ціле літо школа вас чекала
Чепурилась, щоб зустріти вас.
Так багато знань приготувала
В добру путь! Настав навчання час.
Вчитель. Отже, дорогі діти, тема нашого першого уроку…
Всі (хором): Україно моя, Україно, я для тебе у світі живу.
Звучить мелодія пісні "Україна" Тараса Петриненка або інша урочистого звучання, потім мелодія стишується, виходять ведучі
Ведуча 1.
Уже зоря нової ери сяє
І таємничо манить і зове!
Старе так важко відмирає
Та в муках родиться нове!
Ще розумом збагнуть не в змозі -
Душею вже рвемось в політ,
Вже стоїмо реально на порозі -
Дверей відкритих в Новий світ !
Ведуча 2.
Так! Так! Людство стоїть на порозі формування нової раси, нової цивілізації. Народжується новий світ-здоровий, чистий, життєрадісний, справедливий. " Кінець світу" настане лише для тих, хто не здатний очиститися й трансформуватися для нового життя. А нові люди вже присутні серед нас, їх ще мало, але з кожним днем їх ставатиме більше, вони шукатимуть таких самих нових людей. Чисте прагнутиме до чистого
Ведуча 1.
І сьогодні, коли ми відзначаємо 20 роковини незалежності нашої держави, маємо усвідомити, що в Україні вже відбувається добір нової раси. Криза в Україні лише прискорює цей процес. Вона так нас "притиснула до стіни" , що просто не лишила нам інших варіантів порятунку. Наше завдання полегшити муки народження нової цивілізації, сприяти переходу на вищий еволюційний рівень не лише України, а й всього світу, адже центр світових перетворень поступово зміщується в Україну.
Ведуча 2.
Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій.
Ведуча 1.
Тут ми робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ. Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.
Тобі, земле моя
Мій рідний край, земля моя свята,
Життя мого колиска калинова...
Тут синь гаїв і неба чистота,
І мила серцю українська мова.
Тут перший крок, і перша висота,
І я сама, і вся моя родина,
Щасливі та сумні мої літа,
І стежка в отчий дім одна-єдина.
Уклоняюсь піснею
Краю мій коханий, щире твоє слово,
Небо твоє ніжно-голубе,
Рідна Україно, земле колискова,
Обіймаю піснею тебе.
Світе мій широкий, воленько ласкава,
Доле моя, радосте моя!
Вічна Україно, квітне твоя слава
Невмирущим співом солов’я
Краю мій зелений, золото вербове,
Стежко моя, роси голубі!
Мати Україно, сонце чорноброве,
Уклоняюсь піснею тобі.
Пісня „Моя Україна”
Ведуча 2.
Збереглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну нападали вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. "Що чинити далі? – з болем і розпачем запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені ворогами останні фортеці…” І тоді піднялися найдревніші із кобзарів:
- Неправда, - сказали вони, - останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця ніколи не здається! Бо це те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!..
І справдилися пророчі слова того кобзаря.
Горнусь до тебе, Україно.
Як син до матері горнусь
За тебе, рідна і єдина
Щодня я Богові молюсь.
Молюсь за тебе, Україно,
І свої сили віддаю,
Щоб відродити із руїни
Наш дух і славу бойову.
Очистимо усі джерела,
Дніпро-Славутич оживе,
І заспіваєм: „Ще не вмерла
Україна наша і не вмре”.
(Звучить Державний гімн України „Ще не вмерла Україна”)
