Україно моя, Україно 5

Ведуча 2.  

Не розчаровуйсь в Україні –

Немає єдності у нас.

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

Не розчаровуйсь в Україні.

А зрозумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні.

Вона свята, а грішні – ми.

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні.

Ідеї волі певним будь.

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньки біль збагнуть.

Не розчаровуйсь в Україні.

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

В садках достатку і добра.

Мама учня. Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплять ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

                       Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

                       Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

                       Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Заключне слово вчителя: Ми повинні думати про Україну сьогодні, і про те, якою вона буде в майбутньому, якою залишимо її в спадок нашим нащадкам. Олександр Довженко писав: "Сучасне завжди знаходиться в дорозі з минулого в майбутнє”. І дійсно: яким би шанованим і величним не було наше минуле, яким би прекрасним не уявлялось нам майбутнє, живемо ми сьогодні. І чи будуть поважати нас наші діти, пишатимуться нами наші нащадки вирішується сьогодні і залежить це тільки від нас.

 

1 - 2 - 3 - 4 - 5